Вітаю Вас на моїй персональній веб-сторінці!

Прагни до вершини - і ти здобудеш її Девіз мого життя

Остап Вишня у гуморесці "Моя автобіографія" писав: "Що проста людина? Живе собі, поживе собі, помре собі. А письменник - ні. Про письменника подай, обов"язково подай: що впливало на його світогляд, що його оточувало... Бо письменники так, спроста, не бувають"

Візьму на себе сміливість: і вчителями так просто не стають. Де ж те джерельце вчительської долі? На Полтавщині... І хоч народилася в Києві, а сталася ця подія 14 лютого 1957 року, раннє дитинство пройшло на батьківщині матусі, якій завдячую всіма своїми здобутками на вчительській ниві. Саме на тій благословенній землі зробила перші кроки, промовила перші слова.

"Писатиме",- сказав хтось із старших, коли принесли мене з церкви після хрещення і поклали на порозі на вивернутий кожух, бо з декількох предметів, покладених на ньому, вхопила олівець. Письменником не стала, але ручки не випускаю до сих пір. Скільки себе пам`ятаю - знала, що буду вчителем. І тоді, коли змушувала своїх двоюрідних сестер розв`язувати задачі, які ж сама і придумувала, писати диктанти, які сама і складала (так як сестрички були меншими, то змушені були терпіти), і пізніше, коли закінчила звичайну київську школу.

Питання, куди вступати, навіть не стояло. Звичайно, Київський університет імені Тараса Шевченка, філологічний факультет. Час був досить складний: українську мову витісняли, вважали "неперспективною". Тому вирішила: стану саме вчителем української мови, бо зростала з Україною в серці (не для "красного словца").

На останніх курсах думки дещо змінилися: школа вже не манила, вирішила працювати в бібліотеці чи у якійсь редакції. Але що написано Долею - не змінити. 30 серпня 1979 року випадково (???) зустріла свою вчительку Білецьку Людмилу Кузьмівну, яка тоді була завучем у ЗОШ № 132. "Йди до нас працювати," - запросила вона. "Ні, не хочу, не зможу", - відповіла я. "Зможеш, з тебе вийде гарний учитель", - сказала Людмила Кузьмівна. І ось уже більше тридцяти років не мислю свого життя без школи, учнів, уроків, позакласних заходів. Мабуть, це діагноз :-))).

Сподіваюсь, що виправдала слова своєї вчительки.

Не забудьте залишити відгук!

Веб-сайт Наталії Порало

  • Помітили помилку в тексті? Натисніть Ctrl+Enter, допоможіть її виправити!
    Система Orphus

Останні події

Сподобався сайт? Оціни його за допомогою соціальних мереж!

Через обліковий запис ВКонтакті:

Через обліковий запис Facebook:

Через обліковий запис Mail.Ru та Однокласники:

Подобається

Через обліковий запис Twitter:

Через обліковий запис Google+: